Нещодавно, на початку 2020 року орган місцевого самоврядування звернувся щодо укладання договору пайової участі до нашого клієнта, який ще у далекому 2018 році здійснив реконструкцію господарської будівлі та забезпечив її прийняття в експлуатацію. Клієнт відмовився від підписання такого договору. В подальшому, орган місцевого самоврядування звернувся до суду щодо зобов’язання укласти договір пайової участі у 2020 році.
Ми здійснили ретельний аналіз законодавства. Приходимо до висновку, що з 1 січня 2020 року жодним нормативно-правовим актом, жодним законом не встановлено обов’язок для суб’єкта містобудування укладати договори пайової участі.
Оскільки, до 1 січня 2020 року діяла стаття 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, зазначена норма права визначала процедуру, порядок та механізми залучення коштів пайової участі. При цьому, встановлювалось, що договір про пайову участь, укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. Отже сміливо можемо наголосити, що сплата пайової участі відбувалась виключно у разі наявності правовідносин, які оформлювались договором.
З 1 січня 2020 року статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” виключено Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”.
Таким чином, з 1 січня 2020 року виключається обов’язок у залученні коштів пайової участі шляхом укладання договорів.
Звісно, держава не втратить свого, а як зазвичай введе бізнес в оману.
Наразі діють норми права, які зобов’язують замовників будівнмцтва сплачувати пайову участь на підставі раніше укладених договорів, які були укладені до 1 січня 2020 року.
Отже, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” визначає, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Тобто, зазначена норма права не обмежує замовників будівництва виключно протягом 2020 року сплачувати пайову участь, а до повного виконання договорів.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” (пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень) вставлює процедуру та порядок, згідно якої замовники будівництва, які уклали договори до 1 сіяня 2020 року перераховують кошти у 2020 році, проте цей строк може змінюватись, оскільки законодавець визначив, що договори є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, а як відомо пайова участь сплачується до прийняття обєкта в експлуатацію.
Отже наразі законодавством врегулювані правовідносни, які виникли до 1 січня 2020 року. При цьому, строк та порядок сплати пайової участі може бути змінений, відтак не можливо стверджувати, що у 2021 році суб’єкти містобудування не будуть продовжувати сплачувати пайову участь.
З урахуванням вище наведеного, оскільки виключено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимога органів місцевого самоврядування спонукати до укладання договіорів пайової участі неправомірна.
Соболь Юлія, адвокат.
27 травня 2020 року